Гопак, незважаючи на тисячолітні традиції і вже понад п’ятнадцятирічну історію розвитку в наш час, досі сприймається як новий і чимось екзотичний вид двобою. Своїй появі у теперішньому вигляді цей стиль завдячує львів’янину Володимиру Пилату, котрий за найвищу мету у житті поставив відродження лицарської слави наших предків - відродження не лише у словах, піснях чи томах історичних праць, а в реальній дії - через виховання нового покоління українців, що стали би гідними спадкоємцями слави свого народу.

  Вивчаючи джерела бойової культури українців, він звернув увагу на багатство і різноманітність рухів у народних танцях, і зокрема в танці Гопак - рухів, не поширених у інших народів і до того ж, чимось схожих на бойову техніку - удари ногами у стрибку, присядці чи "павучку", різноманітні кроки, відбивання, підсікання і таке инше Пізніше ці рухи, належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва, склали основу технічного арсеналу нового відродженого бойового мистецтва. Звідси ж пішла і назва стилю. Бойовий Гопак на сьогодні – це струнка система послідовного тілесного, розумового та духовного самовдосконалення - від елементарного самозахисту до вершин бойової майстерності.

  Кожен гопаківець, залежно від індивідуальних здібностей та характеру, може пробувати свої сили у оздоровчому, фольклорно-мистецькому чи спортивному напрямках. Кожен із цих напрямків дає належну фізичну підготовку, знання основної бойової техніки та вміння поводитися в екстремальних ситуаціях. Відповідно до зростання майстерності зростають і вимоги до самодисципліни, цілеспрямованості та наполегливості учня. На бойовий рівень переходять лише одиниці із сотні - ті, кому дано у цьому житті стати справжнім майстром, для якого бойове мистецтво - це сама суть його життя.

  Для багатьох із нас екзотика Бойового Гопака полягає власне у його спрямуванні на наші національні традиції. Козацькі чуби, вишиті сорочки, кольорові шаровари, народні музичні ритми - це все асоціюється швидше із театралізованим фольклором, ніж із бойовим мистецтвом. Твердо звикли ми до різних видів кімоно, чи від біди - до плямистих камуфляжних комбінезонів як до стереотипу "справжнього мужчини", який іде Шляхом Воїна. Можна довго сперечатися про історичну першість, технічні переваги чи недоліки Гопака у порівнянні із іншими стилями - не в цьому річ. До однієї вершини можна прийти багатьма різними стежками, і кожен у житті обирає свій Шлях. Бойовий Гопак – це своєрідне Будо для тих, хто у своєму розвитку прагне принести користь насамперед своїй країні і своєму народові. Гопак - це Шлях українського лицаря, котрий інтереси держави ставить понад особисті бажання та потреби, лицаря, метою якого є служіння своєму народові.

  Структура Школи та правила змагань з Бойового Гопака також підпорядковані давнім традиціям, хоча разом з тим, відповідають усім вимогам сучасності. Гопаківські рівні майстерності легко вписуються у загальноприйняту спортивну класифікацію: учнівські рівні - "Жовтяк", "Сокіл" і "Яструб" відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам, кандидат в майстри спорту по-гопаківськи називається "Джура" - перехідний ступінь між учнем і майстром, приблизний еквівалент І дана у східних єдиноборствах, а три мистецьких рівні - "Козак", "Характерник" і "Волхв" - відповідають званням майстра спорту, майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту України. Змагання з Бойового Гопака проходять у п’ятьох обов’язкових дисциплінах, із зростанням складності відповідно до віку та рівня майстерності: Однотан - вільна технічна композиція у музичному супроводі, що імітує двобій із невидимим супротивником; Тан-двобій - наперед підготована композиція, що імітує двобій між двома змагунами; Забава - двобій з умовним дотиком; Борня - двобій з обмеженим дотиком; Герць - двобій із повноцінним дотиком.

  Велика увага у Школі Бойового Гопака приділяється всебічному розвитку особистості. Сильний кулак нічого не вартий без сили розуму - такі люди стають у кращому випадку "вишибалами" в барах. Сила кулака, поєднана із силою розуму, дає більшу перспективу, але вона також неминуче обернеться на зло, якщо вона не підкріплена відповідною силою духа і моральними цінностями. Тому поряд із бойовою технікою гопаківці вивчають мистецтво музики і співу, історію та традиції нашого народу, світоглядні основи лицарства та багато іншого, розвиваючи одночасно три фактори сили - силу тілесну, розумову і духовну. Незалежно від того, який життєвий шлях обере людина у зрілому віці, той гарт боротьби і вміння виборювати собі місце під сонцем, що їх дає Школа Бойового Гопака, дають можливість активно пробивати собі дорогу і ставати лідером як у спорті, так і в мистецтві, в науці, бізнесі, політиці чи будь-якій іншій галузі людської діяльності.

Центральна Школа Бойового Гопака

________________________________
© 2007 - ШБГ "ХОРС" - Всі права захищені